понаносити
ПОНАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., що.
1. Принести одне за одним, частинами; наноси́ти багато чого-небудь.
І чого то туди не понаносили [люди] або не понавозили? (Г. Квітка-Основ'яненко);
Невідомо й хто понаносив гостинців сиротам (Ю. Яновський);
// Занести багато снігу, бруду і т. ін. за ногами до оселі (про багатьох).
2. Нанести в яке-небудь місце багато піску, пилу, мулу і т. ін. (про вітер, течію).
Вітер понаносив піску.
3. Поставити багато позначок на карту, схему і т. ін.
◇ (1) Ді́дько понано́сив (д) див. чорт;
(2) Чорт понано́сив (д) див. чорт.
Словник української мови (СУМ-20)