понаносити
ПОНАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., що.
1. Принести одне за одним, частинами; наноси́ти багато чого-небудь.
І чого то туди не понаносили [люди] або не понавозили? (Г. Квітка-Основ'яненко);
Невідомо й хто понаносив гостинців сиротам (Ю. Яновський);
// Занести багато снігу, бруду і т. ін. за ногами до оселі (про багатьох).
2. Нанести в яке-небудь місце багато піску, пилу, мулу і т. ін. (про вітер, течію).
Вітер понаносив піску.
3. Поставити багато позначок на карту, схему і т. ін.
◇ (1) Ді́дько понано́сив (д) див. чорт;
(2) Чорт понано́сив (д) див. чорт.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понаносити — понано́сити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понаносити — -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Принести одне за одним, частинами багато чого-небудь. || Занести багато снігу, бруду і т. ін. за ногами до оселі (про багатьох). 2》 Нанести в яке-небудь місце багато снігу, піску, пилу, мулу і т. ін. (про вітер, течію). Великий тлумачний словник сучасної мови
- понаносити — чорт (ді́дько, нечи́стий і т. ін.) несе́ / прині́с (поні́с); нечи́ста (си́ла) / несе́ принесла́ (понесла́) кого, грубо. Уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-небудь десь або неприємних наслідків чийогось приходу кудись. Фразеологічний словник української мови
- понаносити — ПОНАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. 1. Принести одне за одним, частинами багато чого-небудь. І чого то туди не понаносили [люди] або не понавозили? (Кв.-Осн., II, 1956, 12); Невідомо й хто понаносив гостинців сиротам (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- понаносити — Понаносити, -шу, -сиш гл. Нанести (во множествѣ). Понаносив стьожок, серьог, намиста доброго. Рудч. Ск. II. 16. Повечеряймо того, що попи покійні тобі понаносили. Драг. 157. Словник української мови Грінченка