1. Фразеологічний словник української мови

понаносити

чорт (ді́дько, нечи́стий і т. ін.) несе́ / прині́с (поні́с); нечи́ста (си́ла) / несе́ принесла́ (понесла́) кого, грубо. Уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-небудь десь або неприємних наслідків чийогось приходу кудись. Стукіт у двері. Всі обертаються. (Шалімов:) Ще когось чорт несе (І. Кочерга); — Та хто іде? — Максим! Який Максим?.. Ой горе… Дідько знов несе… (М. Стельмах); Яєць… нанесла (качка). За дітей помовка. Аж нечистая несе Голодного вовка (С. Руданський); — Німців чорт приніс — і ті нас не минули. Двоє курей були — постріляли (Ю. Збанацький); — Я не бачу тут нічого незвичайного, крім пороху і вибоїн. Чорт мене поніс у цю діру (О. Довженко); Нечистий поніс мене восени в гості до куми на перець (І. Нечуй-Левицький); — І звідкіль принесла його нечиста сила! — казали другі.— Тільки де два-три чоловіки зійдуться, то вже й його чортяка хоч-нехоч внесе туди! Не дав начитатися уволю (С. Васильченко). чорти́ несу́ть / прине́сли. — Сафрон Варчук! — здивовано промовив Тимофій. — Тьху! Куди його чорти несуть проти ночі? Чи не на відрізану землю подивитися? — аж підвівся Мірошниченко (М. Стельмах); — Не бійся, ми заберемо свій товар удосвіта, — пояснила Соломія, — а може й сьогодні вночі. Не лежати ж йому отут у хаті? Ще когось чорти принесуть (В. Кучер). чорти́ притаска́ли. — Так от кого чорти притаскали до нього. Так от хто щосили тарабанить у двері (М. Стельмах). чорт (ді́дько) нані́с (позно́сив, понано́сив) (про всіх або багатьох). (Храпко:) А чорт їх (дітей) наніс сюди (Панас Мирний); — Я тобі казала: не гукай! — корила його Марія.. — А я знав, що їх там чорт позносив… (Панас Мирний); — І понаносив дідько на нашу голову всяку… шваль (Переклад С. Масляка). чортя́ка понесла́. (Сербин:) Понесла мене чортяка так зарані — і набрів замість Мар’яни старого диявола (С. Васильченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понаносити — понано́сити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понаносити — -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Принести одне за одним, частинами багато чого-небудь. || Занести багато снігу, бруду і т. ін. за ногами до оселі (про багатьох). 2》 Нанести в яке-небудь місце багато снігу, піску, пилу, мулу і т. ін. (про вітер, течію). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понаносити — ПОНАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., що. 1. Принести одне за одним, частинами; наноси́ти багато чого-небудь. І чого то туди не понаносили [люди] або не понавозили? (Г. Квітка-Основ'яненко); Невідомо й хто понаносив гостинців сиротам (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. понаносити — ПОНАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. 1. Принести одне за одним, частинами багато чого-небудь. І чого то туди не понаносили [люди] або не понавозили? (Кв.-Осн., II, 1956, 12); Невідомо й хто понаносив гостинців сиротам (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  5. понаносити — Понаносити, -шу, -сиш гл. Нанести (во множествѣ). Понаносив стьожок, серьог, намиста доброго. Рудч. Ск. II. 16. Повечеряймо того, що попи покійні тобі понаносили. Драг. 157. Словник української мови Грінченка