понаточувати

понато́чувати

I -ую, -уєш, док., перех.

Наточити багато чого-небудь; понагострювати.

II -ую, -уєш, док., перех.

Наточити чого-небудь (про багатьох); наточити чогось різного або у різні посудини. Понаточувати з бочок меду.

Значення в інших словниках

1. понаточувати — понато́чувати 1 дієслово доконаного виду понагострювати понато́чувати 2 дієслово доконаного виду цідячи, налити різного або в різні посудини  Орфографічний словник української мови
2. понаточувати — ПОНАТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, док., що. Наточити багато чого-небудь; понагострювати. Понаточувати ножі. ПОНАТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, док., чого. Наточити чого-небудь (про багатьох); наточити чогось різного або у різні посудини. Понаточувати з бочок меду; Понаточувала повні відра вина.  Словник української мови у 20 томах
3. понаточувати — ПОНАТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, док., перех. Наточити багато чого-небудь; понагострювати. ПОНАТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, док., перех. Наточити чого-небудь (про багатьох); наточити чогось різного або у різні посудини. Понаточувати з бочок меду; Понаточувала повні відра вина.  Словник української мови в 11 томах
4. понаточувати — Понато́чувати, -чую, -єш гл. То-же, что и наточити, но во множествѣ.  Словник української мови Грінченка