понатягати

понатяга́ти

I -аю, -аєш і понатягувати, -ую, -уєш, док., перех.

1》 Натягнути що-небудь (про багатьох).

|| у сполуч. зі сл. шия. Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про багатьох).

|| Натягнувши, закріпити багато чого-небудь. Понатягати дроти на стовпах.

2》 розм. Одягнути з деяким зусиллям, натягнути на себе що-небудь (про багатьох); одягнути багато чогось.

II -аю, -аєш і понатягувати, -ую, -уєш, док., перех., розм.

Назносити багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. понатягати — понатяга́ти 1 дієслово доконаного виду натягнути; одягнути — про багатьох понатяга́ти 2 дієслово доконаного виду назносити багато чогось розм.  Орфографічний словник української мови
2. понатягати — ПОНАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Натягти що-небудь (про багатьох). От вони повиходили, понатягали луки – та й нумо стріляти (з казки); // у сполуч. зі сл. шия. Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про багатьох).  Словник української мови у 20 томах
3. понатягати — ПОНАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Натягнути що-небудь (про багатьох). От вони повиходили, понатягали луки — та й нумо стріляти (Укр.. казки, 1951, 170); // у сполуч. із сл. шия.  Словник української мови в 11 томах
4. понатягати — Понатяга́ти, -га́ю, -єш гл. То-же, что и натягти, но во множествѣ.  Словник української мови Грінченка