Великий тлумачний словник сучасної мови

поначиняти

поначиня́ти

-яю, -яєш, док., перех.

Начинити чим-небудь багато чогось.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поначиняти — поначиня́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поначиняти — ПОНАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, і ПОНАЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., що. Начинити чим-небудь багато чогось. Ковбаси вже поначиняла (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
  3. поначиняти — ПОНАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Начинити чим-небудь багато чогось. Ковбаси вже поначиняла (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
  4. поначиняти — Поначиня́ти, -ня́ю, -єш гл. Начинить, нафаршировать, набить (во множествѣ). Ковбаси вже поначиняла. Богодух. у.  Словник української мови Грінченка