поначиняти

Поначиня́ти, -ня́ю, -єш

гл. Начинить, нафаршировать, набить (во множествѣ). Ковбаси вже поначиняла. Богодух. у.

Значення в інших словниках

1. поначиняти — поначиня́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поначиняти — -яю, -яєш, док., перех. Начинити чим-небудь багато чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поначиняти — ПОНАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, і ПОНАЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., що. Начинити чим-небудь багато чогось. Ковбаси вже поначиняла (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. поначиняти — ПОНАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Начинити чим-небудь багато чогось. Ковбаси вже поначиняла (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах