поначитувати —
ПОНАЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, док., що, розм. Читаючи книжки, довідатися про багато чого-небудь (про багатьох). Що старі люди казали, так те все в його [Зінька] дурниця, брехня, вигадки; тільки що в книжках поначитує, дак те правда (Б. Грінченко).
Словник української мови у 20 томах