поневолений

понево́лений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поневолити.

2》 у знач. прикм. Який перебуває під якимсь гнітом.

Значення в інших словниках

1. поневолений — (який у неволі) підневільний, під'яремний, поет, уярмлений, книжн. (у безвихідих умовах) кабальний.  Словник синонімів Полюги
2. поневолений — понево́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. поневолений — [понеиволеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. поневолений — ПОНЕВО́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до понево́лити. Зібралися всі домашні і всі дикі звірі, поневолені чоловіком, і ухвалили вислати до царя Соломона післанців [посланців] з-поміж себе (І. Франко). 2. у знач. прикм. Який перебуває під якимсь гнітом.  Словник української мови у 20 томах
5. поневолений — ПІДНЕВІ́ЛЬНИЙ (який перебуває в неволі, під чиїмсь гнітом тощо), НЕВІ́ЛЬНИЙ, ПІД'ЯРЕ́МНИЙ, КАБА́ЛЬНИЙ заст.; ПОНЕВО́ЛЕНИЙ, УЯ́РМЛЕНИЙ (якого хтось поневолив). Була б доля Федоровича схожою на долю всіх підневільних, згорьованих робітників (Ю.  Словник синонімів української мови
6. поневолений — Понево́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поневолений — ПОНЕВО́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до понево́лити. Зібралися всі домашні і всі дикі звірі, поневолені чоловіком, і ухвалили вислати до царя Соломона післанців з-поміж себе (Фр., IV, 1950, 118). 2. у знач. прикм. Який перебуває під якимсь гнітом.  Словник української мови в 11 томах