поневірка — Великий тлумачний словник сучасної мови

поневірка — ПОНЕВІ́РКА, и, ж. Поневіряння. Йому здавалося часом, що оте довголітнє життя в такій поневірці скалічило, обезсилило її душу (І. Франко); Замість компліментів і похвал треба привчити себе до ганьби і поневірки (М. Словник української мови у 20 томах
поневірка — ПОНЕВІ́РКА, и, ж., діал. Поневіряння. Йому здавалося часом, що оте довголітнє життя в такій поневірці скалічило, обезсилило її душу (Фр., VII, 1951, 267); Дорогою через поля і луки Його ведуть жандарми у Дрогобич, В тюрму ведуть на поневірку й муки… (Павл., Бистрина, 1959, 155). Словник української мови в 11 томах