поневірка

ПОНЕВІ́РКА, и, ж.

Поневіряння.

Йому здавалося часом, що оте довголітнє життя в такій поневірці скалічило, обезсилило її душу (І. Франко);

Замість компліментів і похвал треба привчити себе до ганьби і поневірки (М. Грушевський);

Дорогою через поля і луки Його ведуть жандарми .. В тюрму ведуть на поневірку й муки... (Д. Павличко).

Значення в інших словниках

1. поневірка — -и, ж., діал. Поневіряння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поневірка — ПОНЕВІ́РКА, и, ж., діал. Поневіряння. Йому здавалося часом, що оте довголітнє життя в такій поневірці скалічило, обезсилило її душу (Фр., VII, 1951, 267); Дорогою через поля і луки Його ведуть жандарми у Дрогобич, В тюрму ведуть на поневірку й муки… (Павл., Бистрина, 1959, 155).  Словник української мови в 11 томах