понукати

понука́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти.

|| Заохочувати кого-небудь робити щось.

2》 до чого. Бути поштовхом до якої-небудь дії, вияву чогось.

Значення в інших словниках

1. понукати — понука́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. понукати — ПОНУКА́ТИ, а́ю, ає́ш, док., кого – що. 1. Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти. Тисячі погоничів, панської челяді голосними криками понукали коней (Я. Качура); Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В.  Словник української мови у 20 томах
3. понукати — СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПХА́ТИ розм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. понукати — ПОНУКА́ТИ, а́ю, ає́ш, док., перех. 1. Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти. Тисячі погоничів, панської челяді голосними криками понукали коней (Кач.  Словник української мови в 11 томах