понукати

ПОНУКА́ТИ, а́ю, ає́ш, док., кого – що.

1. Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти.

Тисячі погоничів, панської челяді голосними криками понукали коней (Я. Качура);

Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Гжицький);

// Заохочувати кого-небудь робити щось.

2. до чого. Бути поштовхом до якої-небудь дії, вияву чогось.

Попри здобуте, є цілий ряд проблем, що не можуть не хвилювати письменницький загал, не понукати до серйозних роздумів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. понукати — понука́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. понукати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти. || Заохочувати кого-небудь робити щось. 2》 до чого. Бути поштовхом до якої-небудь дії, вияву чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понукати — СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПХА́ТИ розм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. понукати — ПОНУКА́ТИ, а́ю, ає́ш, док., перех. 1. Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти. Тисячі погоничів, панської челяді голосними криками понукали коней (Кач.  Словник української мови в 11 томах