понукати
ПОНУКА́ТИ, а́ю, ає́ш, док., кого – що.
1. Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти.
Тисячі погоничів, панської челяді голосними криками понукали коней (Я. Качура);
Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Гжицький);
// Заохочувати кого-небудь робити щось.
2. до чого. Бути поштовхом до якої-небудь дії, вияву чогось.
Попри здобуте, є цілий ряд проблем, що не можуть не хвилювати письменницький загал, не понукати до серйозних роздумів (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понукати — понука́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- понукати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти. || Заохочувати кого-небудь робити щось. 2》 до чого. Бути поштовхом до якої-небудь дії, вияву чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понукати — СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПХА́ТИ розм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- понукати — ПОНУКА́ТИ, а́ю, ає́ш, док., перех. 1. Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти. Тисячі погоничів, панської челяді голосними криками понукали коней (Кач. Словник української мови в 11 томах