понукати
ПОНУКА́ТИ, а́ю, ає́ш, док., перех.
1. Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти.
Тисячі погоничів, панської челяді голосними криками понукали коней (Кач., II, 1958, 459);
Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 106);
// Заохочувати кого-небудь робити щось.
2. до чого. Бути поштовхом до якої-небудь дії, вияву чогось.
Попри здобуте, тверезо важимо собі ряд проблем, що нині на Закарпатті не можуть не хвилювати письменницький загал, не понукати до серйозних роздумів (Літ. Укр., 7.Х 1969, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понукати — понука́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- понукати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти. || Заохочувати кого-небудь робити щось. 2》 до чого. Бути поштовхом до якої-небудь дії, вияву чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понукати — ПОНУКА́ТИ, а́ю, ає́ш, док., кого – що. 1. Певними вигуками, ударами примушувати тварину швидше йти або бігти. Тисячі погоничів, панської челяді голосними криками понукали коней (Я. Качура); Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Словник української мови у 20 томах
- понукати — СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПХА́ТИ розм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. Словник синонімів української мови