понурий

пону́рий

-а, -е.

1》 З опущеною головою, поглядом; похилений.

2》 Сумний, зажурений.

|| Похмурий.

|| Мовчазний, непривітний.

|| Який насупився; нахмурений.

3》 Невеселий, гнітючий.

4》 Позбавлений яскравих барв, темний, непривабливий.

|| Безрадісний, непривітний.

|| Похмурний (про погоду).

Значення в інших словниках

1. понурий — (з незадоволеним виглядом) хмурний, похмурий, насуплений, похнюплений, (відлюдкуватий) вовкуватий.  Словник синонімів Полюги
2. понурий — пону́рий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. понурий — (- позу) похилений; (вигляд) пригнічений, похнюплений, похмурий; З. П. похнюпий, мовчазний, непривітний, насуплений, непривабливий; (- тишу) гнітючий; (час) невеселий, безрадісний, нудний; понуристий, понуруватий.  Словник синонімів Караванського
4. понурий — див. сумний  Словник синонімів Вусика
5. понурий — Похнюпа, похнюпий, насумрений, сумний, сумовитий, зажурений, журливий, тужливий, хнюра, маркіта, див. меланхолік, гіпохондрик, песиміст, печальний  Словник чужослів Павло Штепа
6. понурий — ПОНУ́РИЙ, а, е. 1. З опущеною головою, поглядом; похилений. Хто ж то тії люде, Що понурі ходять, На високії будинки і очей не зводять? (П.  Словник української мови у 20 томах
7. понурий — ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
8. понурий — ПОНУ́РИЙ, а, е. 1. З опущеною головою, поглядом; похилений. Хто ж то тії люде, Що понурі ходять, На високії будинки і очей не зводять? (П. Куліш, Вибр., 1969, 313); В гущині бур’яна кінь скаче без пана, Понурий, гризе удила (Кост.  Словник української мови в 11 томах
9. понурий — Понурий, -а, -е 1) Смотрящій внизъ. Понура свиня глибоко корінь копає. Ном. 2) Угрюмый, мрачный. Думи мої молодії, понурії діти. Шевч. Понурі думки. К. Іов. 10.  Словник української мови Грінченка