понурений

пону́рений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до понурити.

2》 у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.).

3》 у знач. прикм. Який понурився.

Значення в інших словниках

1. понурений — пону́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. понурений — ПОНУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пону́рити. Вона чудна дівчина, мамо, вічно думками понурена (О. Кобилянська). 2. у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.). На людей находив тяжкий сум від того дитячого плачу.  Словник української мови у 20 томах
3. понурений — ПОХИ́ЛИЙ (який схилився, зігнувся під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.), ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗІ́ГНУТИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ, ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПИЙ розм., ПОНУ́РЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. понурений — ПОНУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пону́рити. Вона чудна дівчина, мамо, вічно думками понурена (Коб., II, 1956, 310). 2. у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.). На людей находив тяжкий сум від того дитячого плачу.  Словник української мови в 11 томах