понурений

ПОНУ́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до пону́рити.

Вона чудна дівчина, мамо, вічно думками понурена (О. Кобилянська).

2. у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.).

На людей находив тяжкий сум від того дитячого плачу. Чоловіки йшли з понуреними головами, а жінки обтирали сльози (Н. Кобринська);

Пан згорда здоровкається з людьми, і його вражають понурені насторожені очі (М. Стельмах).

3. у знач. прикм. Який понурився.

Поступово щось навіть схоже на співчуття прокидається в Яреська до них, до цих понурених і одурманених ворогів (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. понурений — пону́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. понурений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до понурити. 2》 у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.). 3》 у знач. прикм. Який понурився.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понурений — ПОХИ́ЛИЙ (який схилився, зігнувся під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.), ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗІ́ГНУТИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ, ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПИЙ розм., ПОНУ́РЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. понурений — ПОНУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пону́рити. Вона чудна дівчина, мамо, вічно думками понурена (Коб., II, 1956, 310). 2. у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.). На людей находив тяжкий сум від того дитячого плачу.  Словник української мови в 11 томах