Великий тлумачний словник сучасної мови

понурити

пону́рити

див. понурювати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. понурити — пону́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. понурити — ПОНУ́РИТИ див. пону́рювати.  Словник української мови у 20 томах
  3. понурити — ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док.  Словник синонімів української мови
  4. понурити — ПОНУ́РИТИ див. пону́рювати.  Словник української мови в 11 томах
  5. понурити — Понурити, -рю, -риш гл. Опустить, наклонить, потупить. Як понурив голову мій Гриць, то до самого дому не звів. МВ. І. 64. Очі понурив у землю. Кв.  Словник української мови Грінченка