понурити

Понурити, -рю, -риш

гл. Опустить, наклонить, потупить. Як понурив голову мій Гриць, то до самого дому не звів. МВ. І. 64. Очі понурив у землю. Кв.

Значення в інших словниках

1. понурити — пону́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понурити — див. понурювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понурити — ПОНУ́РИТИ див. пону́рювати.  Словник української мови у 20 томах
4. понурити — ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док.  Словник синонімів української мови
5. понурити — ПОНУ́РИТИ див. пону́рювати.  Словник української мови в 11 томах