пончик

по́нчик

-а, ч., розм.

Круглий, звичайно солодкий, пиріжок, смажений в олії, маслі і т. ін.

Значення в інших словниках

1. пончик — по́нчик іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пончик — Пампушка  Словник чужослів Павло Штепа
3. пончик — ПО́НЧИК, а, ч., розм. Круглий, або довгастий звичайно солодкий, пиріжок, смажений в олії, маслі і т. ін. Дослідну партію оригінальних автоматів для приготування пончиків надіслали [виробничники] в кафе та їдальні міста (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. пончик — ПО́НЧИК, а, ч., розм. Круглий, звичайно солодкий, пиріжок, смажений в олії, маслі і т. ін. Дослідну партію оригінальних автоматів для приготування пончиків надіслали [виробничники] в кафе та їдальні міста (Веч. Київ, 2.II 1967, 1).  Словник української мови в 11 томах