поніміти

понімі́ти

-іє, -іємо, -ієте, док.

1》 Стати німими (про багатьох).

|| Під впливом сильного враження, почуття, гострого відчуття тимчасово втратити здатність говорити (про багатьох).

2》 перен. Замовкнути (про багатьох).

|| Перестати судити (про багатьох).

3》 у сполуч. зі сл. все, перен. Перестати рухатися, видавати звуки.

4》 перен. Втратити чутливість, заніміти (про частини тіла).

Значення в інших словниках

1. поніміти — понімі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поніміти — ПОНІМІ́ТИ, і́є, і́ємо, і́єте, док. 1. Стати німими (про багатьох). – Чи на вас сьогодні наслано, чи ви поніміли? – спитав Балабуха (І. Нечуй-Левицький); Хай же ті вороги поніміють (В. Самійленко); * Образно. [Жирондист:] Проречистії мури!...  Словник української мови у 20 томах
3. поніміти — ПОНІМІ́ТИ, і́є, і́ємо, і́єте, док. 1. Стати німими (про багатьох). — Чи на вас сьогодні наслано, чи ви поніміли? — спитав Балабуха, розводячи руками (Н.-Лев., III, 1956, 242); Хай же ті вороги поніміють (Сам., І, 1958, 61); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
4. поніміти — Поніміти, міємо, -єте гл. Онѣмѣть (о многихъ). Грин. II. 307. Ой як я маю до тебе ходити, коли нас будуть вороги судити. Ой нехай судять, як розуміють, прийде тая годинонька, вони поніміють. Мет. 44.  Словник української мови Грінченка