Великий тлумачний словник сучасної мови

пополупити

пополупи́ти

-луплю, -лупиш; мн. пополуплять; док., перех., фам.

Бити багато разів, тривалий час; набити добре.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. пополупити — пополупи́ти дієслово доконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
  2. пополупити — ПОПОЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. пополу́плять; док., кого, що, фам. Бити багато разів, тривалий час; набити добре. [Матвій:] Краще ви, дядьку, таких слів про Мирона Павловича не говоріть, щоб, буває, ми вас на дорогу не пополупили (І. Карпенко-Карий).  Словник української мови у 20 томах
  3. пополупити — ПОПОЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. пополу́плять; док., перех., фам. Бити багато разів, тривалий час; набити добре. [Матвій:] Краще ви, дядьку, таких слів про Мирона Павловича не говоріть, щоб, буває, ми вас на дорогу не пополупили (К.-Карий, II, 1960, 127).  Словник української мови в 11 томах