популяри

популя́ри

-ів, мн., політ., іст.

У Стародавньому Римі – політичне угруповання рабовласницької демократії, члени якого ставили собі мету наділити безземельне населення землею за рахунок обмеження великого землеволодіння, поліпшити становище міської бідноти і демократизувати державний апарат.

Значення в інших словниках

1. популяри — ПОПУЛЯ́РИ, ів, мн., політ., іст. Ідейно-політична течія в Римській республіці кінця 2–1 ст. до н. е., що відображала інтереси плебсу, насамперед сільського, і відстоювала демократизацію державного апарату.  Словник української мови у 20 томах
2. популяри — популя́ри (лат. populares, від роpulus – народ) у Стародавньому Римі політичне угруповання (кінець 2–1 ст. до н. е.), яке відображало інтереси плебеїв, боролося проти оптиматів.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. популяри — У стародавньому Римі неформальне політичне угруповання, що сформувалося в період діяльності братів Ґракхів (133-121 до н.е.); противники оптиматів; п. боролися за аграрні реформи та демократизацію державного устрою; гол. представники: брати Ґракхи, Цинна, Марій, Цезар.  Універсальний словник-енциклопедія
4. популяри — ПОПУЛЯ́РИ, ів, мн., політ., іст. У Стародавньому Римі — політичне угруповання рабовласницької демократії, члени якого ставили собі за мету наділити безземельне населення землею за рахунок обмеження великого землеволодіння, поліпшити становище міської бідноти та демократизувати державний апарат.  Словник української мови в 11 томах