попхнути

попхну́ти

-ну, -неш, док., перех., розм.

1》 Те саме, що пхнути 1).

|| Підштовхнути.

2》 перев. до чого, перен. Примусити, спонукати кого-небудь зробити якийсь вчинок, піти куди-небудь; підбити на щось.

3》 з чого, перен. Скинути з посади кого-небудь, відібрати в когось владу.

Значення в інших словниках

1. попхнути — попхну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попхнути — ПОПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм. 1. Те саме, що пхну́ти. Другий бурлака попхнув Василину в плечі (І. Нечуй-Левицький); В Гашіци затряслись коліна. Вона, вагаючись, зупинилась перед ворітьми, але Прохіра попхнула її на двір... (М.  Словник української мови у 20 томах
3. попхнути — СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПХА́ТИ розм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. попхнути — ПОПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. 1. Те саме, що пхну́ти 1. Другий бурлака попхнув Василину в плечі (Н.-Лев., II, 1956, 152); В Гашіци затряслись коліна. Вона, вагаючись, зупинилась перед ворітьми, але Прохіра попхнула її на двір… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. попхнути — Попхну́ти, -ну́, -не́ш гл. Толкнуть. Жінка його попхнула. Терпи! за долею, куди попхне, хились, як хилиться од вітру гілка. Г.-Арт. (О. 1861. III. 112).  Словник української мови Грінченка