попів —
ПОПІ́В, по́ва, по́ве, розм. Прикм. до піп; належний попові. – Що ж, це похвально, батюшко, – здвигаючи плечем, не знає [Яків], що сказати, а на поповому обличчі одразу повеселішали вузькі очі й лісова грушка носа (М.
Словник української мови у 20 томах
попів —
ПОПІ́В, по́ва, по́ве, розм. Прикм. до піп; належний попові. — Що ж, це похвально, батюшко, — здвигаючи плечем, не знає [Яків], що сказати, а на поповому обличчі одразу повеселішали вузькі очі й лісова грушка носа (Стельмах, Хліб..
Словник української мови в 11 томах
попів —
Попів, -лу м. = попіл. = Драг. 264. --------------- Попів, -пова, -ве Принадлежащій попу. Чиї ворота минеш, а попових не минеш. Ном. № 216.
Словник української мови Грінченка