піп
попа, ч., розм.
Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом.
|| Служитель релігійного культу, який має це звання й здійснює богослужіння.
На попа — у вертикальне положення, сторч (поставити, стати і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови