піп

Піп, попа

м.

1) Попъ, священникъ. попа в ре́шеті возити. Утаивать грѣхъ на исповѣди.

2) пт. Fulica astra, лысуха черная. Вх. Пч. II. 11.

3) насѣк. = зеленяк 1, Cetonia aurata. Вх. Пч. І. 5.

Значення в інших словниках

1. піп — піп іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. піп — див. СВЯЩЕНИК.  Словник синонімів Караванського
3. піп — див. ієрей  Словник церковно-обрядової термінології
4. піп — попа, ч., розм. Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. || Служитель релігійного культу, який має це звання й здійснює богослужіння. На попа — у вертикальне положення, сторч (поставити, стати і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. піп — ПІП, попа́, ч., розм. Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. [Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була? (Панас Мирний); – Читати, писати навчився, а на попа все одно не вийдеш... (О.  Словник української мови у 20 томах
6. піп — піп: ◊ як піп з молитовником вул., ірон. про сентиментальну, зворушену, розчулену людину (ст): Ти часом такий, як піп з молитовником, – і чорт тебе не розбере (Нижанківський) ◊ а як ти сі піп присни́т, то ворог тобі́ ри́є (народне вірування)(Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. піп — Аби лиш два попи на світі жило, то ще б їм затісно було. У народі є антипатія до священиків, які між собою не жиють у згоді. Бігла вода з винограда, до самого спадку, нема попа, нема дяка, не буде порядку.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. піп — вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді. Надокучило мені каляться з нечистою силою... та до того ще й така думка: чи не доведеться мені за цю пекельну кумпанію (компанію) возить попа в решеті? (Марко Вовчок).  Фразеологічний словник української мови
9. піп — ПОПАДЯ́ (дружина попа), ПАНІМА́ТКА заст., МА́ТУШКА розм. Величається, мов попадя на весіллі (прислів'я); — Бачите, як паніматка зраділа? То-то! — задоволений, злазить з воза отець Миколай (М.  Словник синонімів української мови
10. піп — Піп, попа́; попи́, -пі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. піп — ПІП, попа́, ч., розм. Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. [Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була?...  Словник української мови в 11 томах