поратися

по́ратися

-аюся, -аєшся, недок.

1》 коло чого, рідше біля чого, рідко з чим, також без додатка. Виконувати яку-небудь хатню роботу, клопотатися господарством.

|| Порядкувати, робити лад, порядок де-небудь.

|| Працювати в полі, на городі, виконувати різні польові роботи і т. ін.

|| Лагодити машини, механізми і т. ін.

2》 коло кого – чого, рідше біля кого – чого, рідко з ким – чим, також без додатка. Доглядати когось, ходити коло кого-, чого-небудь.

3》 Ритися, копирсатися в чому-небудь.

|| Щось робити; порядкувати де-небудь.

Значення в інших словниках

1. поратися — (здійснювати щось незначне біля хати) клопотатися, розм.: орудувати, копирсатися.  Словник синонімів Полюги
2. поратися — по́ратися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. поратися — (коло чого) клопотатися, працювати, товктися; (в хаті) порядкувати, робити лад <�порядок>; (на кухні) крутитися, метушитися; (на городі) порпатися; (коло машин) морочитися, (- цілу групу) комашитися; (біля кого) упадати, доглядати <�порати>...  Словник синонімів Караванського
4. поратися — див. господарювати; працювати; хазяйнувати  Словник синонімів Вусика
5. поратися — [поратиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
6. поратися — ПО́РАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. коло чого, рідше біля чого, рідко з чим, також без дод. Виконувати яку-небудь хатню роботу, займатися господарськими справами, працювати по хазяйству.  Словник української мови у 20 томах
7. поратися — ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
8. поратися — ПО́РАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. коло чого, рідше біля чого, рідко з чим, також без додатка. Виконувати яку-небудь хатню роботу, займатися господарськими справами, працювати по хазяйству.  Словник української мови в 11 томах
9. поратися — По́ратися, -раюся, -єшся гл. 1) Заниматься по хозяйству, стряпать; возиться. Приходить ото Охрім до Грицька у двір, а той саме у дворі порається. Грин. II. 209. Деякі (молодиці) порались біля печі і кабиць, а другі шили козакам сорочки. Стор. МПр. 126.  Словник української мови Грінченка