поратися
ПО́РАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. коло чого, рідше біля чого, рідко з чим, також без дод. Виконувати яку-небудь хатню роботу, займатися господарськими справами, працювати по хазяйству.
У хаті і у кімнаті жінки порались, то діжу наставляли, то муку сіяли, то локшину кришили, то птицю патрали (Г. Квітка-Основ'яненко);
Невсипуща з неї хазяйка була; цілісенький вона день було тупає порається коло господи (Марко Вовчок);
Наумиха поралась біля печі, готуючи вечерю (М. Коцюбинський);
Чіпка на току, коло хліба порається: молотить та віє та околот в'яже... (Панас Мирний);
Оддалік видніється пасіка. Коло вулика порається літній вусатий чоловік з сіткою на голові (В. Минко);
// Порядкувати, робити лад, порядок де-небудь.
Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала, понамальовувала на грубці півників (Григорій Тютюнник);
// Працювати в полі, на городі, виконувати різні польові роботи і т. ін.
Вона могла од рана до вечора поратись біля квіток, що розкішно кущились поміж камінням (М. Коцюбинський);
Збіжжя вже було пустилось із стрілки та й подекуди зачинало сипатися, коли Катруся ще з іншими поралася коло сапання (Н. Кобринська);
Катерина Глущук поралась на городі. Вона вирвала достиглий біб і зв'язала в снопи (С. Чорнобривець);
// Лагодити машини, механізми і т. ін.
Бенедьо тим часом з нанятими робітниками порався на подвір'ю коло машин (І. Франко);
Дорогу загороджував фургон-газик, що лежав боком серед шосе. Біля нього вже поралися шофери (О. Гончар);
Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю. Яновський).
2. коло кого – чого, рідше біля кого – чого, рідко з ким – чим, також без дод. Доглядати когось, ходити коло кого-, чого-небудь.
Стара Явдоха поралась коло слабої дочки, а сама ходила мов з хреста знята (М. Коцюбинський);
Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Панас Мирний);
Ятрівка .. в жнива любила робити, .. а то тільки балачки між жінками провадить собі та з дитиною своєю порається (Грицько Григоренко).
3. Ритися, копирсатися в чому-небудь.
На другий день у Карпів город ускочив Лаврінів рябий кабан і порався в картоплі (І. Нечуй-Левицький);
Годину... другу швидко шукали, перекидали, порались чужі люди у його добрі... (Панас Мирний);
Залишившись один у кімнаті, фотограф почав поратися у своєму чемодані (М. Трублаїні);
// Щось робити; порядкувати де-небудь.
Йому снилось, що в сінях пораються злодії, що вони вже ламають двері в кімнату, от уже й двері виставили, розтрощили скриню, витягають полотна та сорочки (І. Нечуй-Левицький).
(1) По́ратися (бі́гати і т. ін.) по хазя́йству (по господа́рству) – займатися господарством; господарювати.
В погожі дні Данько, напнувши на плечі материн латаний кожух, любить поратися надворі по хазяйству (О. Гончар);
Захотілося, наприклад, Пашці вчитися. Тітка .. казала їй добросердечно: – .. А що ж, я по хазяйству сама тоді маю бігати? Навіщо ж ми тоді тебе брали? (Г. Хоткевич);
Маруся пішла до хати, а стара почала поратися по господарству, догодовувати курей, виганяти гусей та вутят до річки, робити місиво для свині тощо (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)