порати
ПО́РАТИ, аю, аєш, недок., кого, що.
1. Виконуючи яку-небудь хатню роботу або займаючись якоюсь господарською справою, давати лад, порядок чому-небудь.
Наньмичка [наймичка] піч пора, батрак долівку землею рівня, де повибивалося, а Галочка в'яже квіточки (Г. Квітка-Основ'яненко);
Швець там поживає, Сам хазяйство пора, Бо дочка маленька, А дружина – хвора (П. Грабовський);
В хаті Катерина порала волокно, а на дворі старий Глущук майстрував щось схоже на воза (С. Чорнобривець);
// Обробляти землю, посіви, город, збирати польові, городні культури.
Прийшов Степан у самісінькі жнива. У сорок п'ятому. За городами саме жито жали. Порали вручну, бо все одібрала війна (з газ.);
І мати наша – втомиться з сапою Картоплі порати (Л. Первомайський).
2. Доглядати когось, ходити коло кого-, чого-небудь.
Порати скотину;
// Мити, переодягати, годувати і т. ін. дитину або хворого.
З вулиці повернувся забруднений по самі вуха Юрко. Мати взялася порати сина (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)