поратися

ПО́РАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. коло чого, рідше біля чого, рідко з чим, також без дод. Виконувати яку-небудь хатню роботу, займатися господарськими справами, працювати по хазяйству.

У хаті і у кімнаті жінки порались, то діжу наставляли, то муку сіяли, то локшину кришили, то птицю патрали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Невсипуща з неї хазяйка була; цілісенький вона день було тупає порається коло господи (Марко Вовчок);

Наумиха поралась біля печі, готуючи вечерю (М. Коцюбинський);

Чіпка на току, коло хліба порається: молотить та віє та околот в'яже... (Панас Мирний);

Оддалік видніється пасіка. Коло вулика порається літній вусатий чоловік з сіткою на голові (В. Минко);

// Порядкувати, робити лад, порядок де-небудь.

Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала, понамальовувала на грубці півників (Григорій Тютюнник);

// Працювати в полі, на городі, виконувати різні польові роботи і т. ін.

Вона могла од рана до вечора поратись біля квіток, що розкішно кущились поміж камінням (М. Коцюбинський);

Збіжжя вже було пустилось із стрілки та й подекуди зачинало сипатися, коли Катруся ще з іншими поралася коло сапання (Н. Кобринська);

Катерина Глущук поралась на городі. Вона вирвала достиглий біб і зв'язала в снопи (С. Чорнобривець);

// Лагодити машини, механізми і т. ін.

Бенедьо тим часом з нанятими робітниками порався на подвір'ю коло машин (І. Франко);

Дорогу загороджував фургон-газик, що лежав боком серед шосе. Біля нього вже поралися шофери (О. Гончар);

Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю. Яновський).

2. коло кого – чого, рідше біля кого – чого, рідко з ким – чим, також без дод. Доглядати когось, ходити коло кого-, чого-небудь.

Стара Явдоха поралась коло слабої дочки, а сама ходила мов з хреста знята (М. Коцюбинський);

Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Панас Мирний);

Ятрівка .. в жнива любила робити, .. а то тільки балачки між жінками провадить собі та з дитиною своєю порається (Грицько Григоренко).

3. Ритися, копирсатися в чому-небудь.

На другий день у Карпів город ускочив Лаврінів рябий кабан і порався в картоплі (І. Нечуй-Левицький);

Годину... другу швидко шукали, перекидали, порались чужі люди у його добрі... (Панас Мирний);

Залишившись один у кімнаті, фотограф почав поратися у своєму чемодані (М. Трублаїні);

// Щось робити; порядкувати де-небудь.

Йому снилось, що в сінях пораються злодії, що вони вже ламають двері в кімнату, от уже й двері виставили, розтрощили скриню, витягають полотна та сорочки (І. Нечуй-Левицький).

(1) По́ратися (бі́гати і т. ін.) по хазя́йству (по господа́рству) – займатися господарством; господарювати.

В погожі дні Данько, напнувши на плечі материн латаний кожух, любить поратися надворі по хазяйству (О. Гончар);

Захотілося, наприклад, Пашці вчитися. Тітка .. казала їй добросердечно: – .. А що ж, я по хазяйству сама тоді маю бігати? Навіщо ж ми тоді тебе брали? (Г. Хоткевич);

Маруся пішла до хати, а стара почала поратися по господарству, догодовувати курей, виганяти гусей та вутят до річки, робити місиво для свині тощо (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

поратися

Значення в інших словниках