посадовити

посадови́ти

-довлю, -довиш; мн. посадовлять; док., перех.

1》 Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти.

|| Піднявши, допомогти кому-небудь сісти на щось високе.

|| Допомогти зайняти місце, влаштуватися де-небудь для поїздки.

2》 за що або з інфін., розм. Примусити кого-небудь або загадати комусь щось робити (перев. сидячи).

3》 у сполуч. з ім., що означають продукти харчування, на що, розм. Обмежити чимсь у харчуванні; годувати чим-небудь одним, не даючи їсти нічого іншого.

4》 перев. у сполуч. зі сл. у тюрму, під арешт, за ґрати і т. ін., розм. Ув'язнити, позбавити волі; засадити (у 2 знач.).

5》 розм. Помістити або поселити кого-небудь десь, кудись.

|| Помістити де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку і т. ін.

6》 Помістити в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо.

7》 ав. Скерувавши до землі, примусити опуститися, сісти на землю (літак або який-небудь інший літальний апарат).

8》 розм., рідко. Надіти, насадити на щось.

9》 розм., рідко. Те саме, що посадити 1).

Значення в інших словниках

1. посадовити — посадови́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посадовити — ПОСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. посадо́влять; док., кого, що. 1. Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти. – Але ж вона мужичка! Як я її посадовлю отут в кріслі між нашими гістьми (І.  Словник української мови у 20 томах
3. посадовити — не зна́ти, де посади́ти (посадови́ти) кого і без додатка. Шануючи, поважаючи, дуже люб’язно, прихильно приймати кого-небудь. Що вже раді були йому (Давидові) всі — не знали, де посадити, з чого почати розпитувати та з чого про свої новини розповідати (А.  Фразеологічний словник української мови
4. посадовити — УВ'ЯЗНИ́ТИ (помістити у в'язницю, позбавити волі); КИ́НУТИ, ВКИ́НУТИ, ЗАМКНУ́ТИ, ПОСАДИ́ТИ розм., ПОСАДОВИ́ТИ, ЗАСАДИ́ТИ розм. (перев. із сл. в тюрму, за грати, в кримінал і т. ін.). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. посадовити — ПОСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. посадо́влять; док., перех. 1. Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти. — Але ж вона мужичка! Як я її посадовлю отут в кріслі між нашими гістьми (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. посадовити — Посадовити, -влю́, -виш гл. Посадить. Поклав хліб, ложки, старців посадовив. Ном. № 11997.  Словник української мови Грінченка