посадити

посади́ти

-саджу, -садиш, док., перех.

1》 Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадити сад.

2》 Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти.

|| Піднявши, допомогти комусь сісти на що-небудь високе.

|| Допомогти зайняти місце у вагоні, автобусі і т. ін., влаштувати кого-небудь для поїздки, переїзду тощо.

3》 за що або з інфін., розм. Примусити кого-небудь або загадати комусь щось робити (звичайно сидячи).

|| ким, за кого, на що, розм. Призначити або обрати кого-небудь на якусь посаду, доручити комусь яку-небудь роботу. Посадити на престол.

4》 у сполуч. з ім., що означають продукти харчування, на що, розм. Обмежити чимсь у харчуванні; годувати чим-небудь одним, не даючи їсти нічого іншого. Посадити на дієту.

5》 перев. у сполуч. зі сл. в тюрму, під арешт, за ґрати і т. ін., розм. Ув'язнити, позбавити волі; засадити (у 2 знач.).

6》 розм. Помістити або поселити кого-небудь кудись, десь.

|| Помістити де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку і т. ін.

7》 Помістити в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо.

8》 ав. Скерувавши до землі, примусити опуститися, сісти на землю (літак або який-небудь інший літальний апарат).

9》 розм. Розташувавши певним чином, прикріпити, пришити і т. ін. де-небудь щось.

|| безос. Посадити пляму. Посадити ґулю.

10》 розм., рідко. Надіти, насадити.

11》 перен., розм. Поставити в незручне становище; перемогти в суперечці.

12》 розм., рідко. Нерозумно витратити гроші на що-небудь; розтринькати.

Значення в інших словниках

1. посадити — посади́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посадити — [посадитие] -аджу, -адиеш; нак. -ди, -д'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. посадити — ПОСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., кого, що. 1. Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. посадити — посади́ти 1. посадити ◊ на кі́бель посади́ти → кібель 2. поставити в незручне становище, перемігши в суперечці (м, ср, ст): А файно Настку посадили! Буде знати, як пискувати до старших (Авторка) 3. шк. залишити учня в тому самому класі на другий рік (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. посадити — (-аджу, -адиш) док., кого, на що; мол. Привчити когось до вживання наркотиків. БСРЖ, 464.  Словник жарґонної лексики української мови
6. посадити — не зна́ти, де посади́ти (посадови́ти) кого і без додатка. Шануючи, поважаючи, дуже люб’язно, прихильно приймати кого-небудь. Що вже раді були йому (Давидові) всі — не знали, де посадити, з чого почати розпитувати та з чого про свої новини розповідати (А.  Фразеологічний словник української мови
7. посадити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. посадити — Посади́ти, -саджу́, -са́диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. посадити — ПОСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., перех. 1. Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
10. посадити — Посади́ти, -джу́, -диш гл. 1) Посадить. Козаченька молодого на ослінці посажу. Чуб. Насип же, матінко, високу могилу, посади, матінко, червону калину. Мет. 95. 2) Засадить. А ми гори посадимо собі виноградом. ЕЗ. V. 242. 3) Истратить попусту.  Словник української мови Грінченка