посадити
посади́ти
-саджу, -садиш, док., перех.
1》 Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадити сад.
2》 Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти.
|| Піднявши, допомогти комусь сісти на що-небудь високе.
|| Допомогти зайняти місце у вагоні, автобусі і т. ін., влаштувати кого-небудь для поїздки, переїзду тощо.
3》 за що або з інфін., розм. Примусити кого-небудь або загадати комусь щось робити (звичайно сидячи).
|| ким, за кого, на що, розм. Призначити або обрати кого-небудь на якусь посаду, доручити комусь яку-небудь роботу. Посадити на престол.
4》 у сполуч. з ім., що означають продукти харчування, на що, розм. Обмежити чимсь у харчуванні; годувати чим-небудь одним, не даючи їсти нічого іншого. Посадити на дієту.
5》 перев. у сполуч. зі сл. в тюрму, під арешт, за ґрати і т. ін., розм. Ув'язнити, позбавити волі; засадити (у 2 знач.).
6》 розм. Помістити або поселити кого-небудь кудись, десь.
|| Помістити де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку і т. ін.
7》 Помістити в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо.
8》 ав. Скерувавши до землі, примусити опуститися, сісти на землю (літак або який-небудь інший літальний апарат).
9》 розм. Розташувавши певним чином, прикріпити, пришити і т. ін. де-небудь щось.
|| безос. Посадити пляму. Посадити ґулю.
10》 розм., рідко. Надіти, насадити.
11》 перен., розм. Поставити в незручне становище; перемогти в суперечці.
12》 розм., рідко. Нерозумно витратити гроші на що-небудь; розтринькати.
Значення в інших словниках
- посадити — посади́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посадити — [посадитие] -аджу, -адиеш; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
- посадити — ПОСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., кого, що. 1. Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Т. Словник української мови у 20 томах
- посадити — посади́ти 1. посадити ◊ на кі́бель посади́ти → кібель 2. поставити в незручне становище, перемігши в суперечці (м, ср, ст): А файно Настку посадили! Буде знати, як пискувати до старших (Авторка) 3. шк. залишити учня в тому самому класі на другий рік (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- посадити — (-аджу, -адиш) док., кого, на що; мол. Привчити когось до вживання наркотиків. БСРЖ, 464. Словник жарґонної лексики української мови
- посадити — не зна́ти, де посади́ти (посадови́ти) кого і без додатка. Шануючи, поважаючи, дуже люб’язно, прихильно приймати кого-небудь. Що вже раді були йому (Давидові) всі — не знали, де посадити, з чого почати розпитувати та з чого про свої новини розповідати (А. Фразеологічний словник української мови
- посадити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- посадити — Посади́ти, -саджу́, -са́диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посадити — ПОСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., перех. 1. Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- посадити — Посади́ти, -джу́, -диш гл. 1) Посадить. Козаченька молодого на ослінці посажу. Чуб. Насип же, матінко, високу могилу, посади, матінко, червону калину. Мет. 95. 2) Засадить. А ми гори посадимо собі виноградом. ЕЗ. V. 242. 3) Истратить попусту. Словник української мови Грінченка