посадити
ПОСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., кого, що.
1. Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування.
Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Т. Шевченко);
Погріб у нас невисокий, – картопля зимою померзла, а на весну – так драглями і взялася; насилу назбирала півклуночка посадити (Панас Мирний);
Йому вже починає віритись, що справді якогось дня за частоколом верб підійметься з води його земля і він на ній житечко посіє, і городину посадить (М. Стельмах);
Коло хати поралася Федора, копаючи заступом грядку .. – Бобів думаю тут посадити та трохи бараболі, – сказала до чоловіка Федора (І. Цюпа);
* Образно. Парубок тут же поклав собі рибалчити, і як тільки човник черкнувся о берег, побіг до Омелька прохатися у прийми. – Рости там, де доля посадила, – відмовив дід, вислухавши його пильне прохання (Л. Яновська);
[Семен:] Не можна так гаряче вірить у дівочу любов. Дівчина, як та верба – де посади, там і прийметься (З. Мороз).
2. Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти.
Царя на дзиглик посадили, А самі [вельможі] мовчки одступили (І. Котляревський);
Гудзь поклав Андрієві на плечі свої здоровенні руки і посадив (М. Коцюбинський);
[Кобзар:] Ху! та душно ж у хаті як. Посадіть мене де-небудь, я трохи спочину – віддишуся (Панас Мирний);
Шахтар засміявся беззубим ротом: – Народ там дружний, а тут ще сусідні шахти дали підсобки. А сказано, дружні сороки і орла посадять! (П. Панч);
// Піднявши, допомогти комусь сісти на що-небудь високе.
Одягла його в червоний В жупан дорогий. Посадила на коника... (Т. Шевченко);
Радісні, галасливі, як пташенята, діти юрмилися довкола коня, навперебій хапалися за стремена, просили батьків, щоб посадили в сідло. Дорослі висаджували їх по черзі (О. Гончар);
// Допомогти зайняти місце у вагоні, автобусі і т. ін., влаштувати кого-небудь для поїздки, переїзду тощо.
Кинувсь Кармель, вивів волів на шлях, посадив дівчину на віз, сам сів коло неї, й поїхали (Марко Вовчок);
Я покликала Лізочку, посадила її у фаетон з Аллою Михайлівною та й сама мусила поспішитись додому (Леся Українка).
3. за що або з інфін., розм. Примусити кого-небудь або загадати комусь щось робити.
Загадали мені прясти, а Одарку посадили гаптувати (Марко Вовчок);
Після такої твердої науки в школі у дяка .. його посадили за гражданську граматку (І. Нечуй-Левицький);
// ким, за кого, на що, розм. Призначити або обрати кого-небудь на якусь посаду, доручити комусь яку-небудь роботу.
Незабаром старий письмоводитель умер, а Шавкуна посадили на його місце (Панас Мирний);
Та коли б він .. приїхав тепер з Кавказу або з Сибіру, невідомий, і через місяць засяяв би, як Бєлінський, завтра ж партія посадила б його редактором столичної газети (О. Довженко).
4. у сполуч. з ім., що означають продукти харчування, на що, розм. Обмежити чимсь у харчуванні; годувати чим-небудь одним, не даючи їсти нічого іншого.
[Погода:] Добре! З завтрашнього дня я вас обох посаджу на картоплю (О. Корнійчук).
5. перев. у сполуч. зі сл. в тюрму, під арешт, за ґрати і т. ін., розм. Ув'язнити, позбавити волі; засадити (у 2 знач.).
Окули люде і цього. Заперли в щелепи удила І в Вавілоні посадили В тюрму глибоку (Т. Шевченко);
Узяли Чіпку, п'яного, силоміць посадили в чорну (Панас Мирний);
– Знайдуть Северина – обох за грати посадять (Григорій Тютюнник);
– Взяли отак, посадили хлопця, а за що, спитай? (О. Гончар).
6. розм. Помістити або поселити кого-небудь кудись, десь.
Посадили її ув одну хату, Павла у другу (Марко Вовчок);
Виросло оселище на її очах. Посадив там людей князь Володимирко, син Ярослава Осмомисла (А. Хижняк);
// Помістити де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку і т. ін.
– Та й посаджу його [коника] у ту клітку. Буду годувати, то він великий .. виросте (Панас Мирний).
7. Помістити в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо.
Посадивши коровай та шишки в піч, молодиці помили руки, заслали столи скатертями (І. Нечуй-Левицький);
– Ну, ти йтимеш на роботу чи ні? – Посаджу хліб, – тоді піду (Григорій Тютюнник);
* Образно. – Ні, вже, мабуть, шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі! Яке посадили, таке і спечеться (П. Куліш).
8. ав. Скерувавши до землі, примусити опуститися, сісти на землю (літак або який-небудь інший літальний апарат).
Чаров майстерно посадив важкий літак на якійсь невеликій галявині, ледве не врізавшись носом у стіг сіна (В. Минко);
Для Тоні це було мов кіно дивитись, як Сіробаба, посадивши неподалік свого кукурузника, вилазить з кабіни, сплигує на землю (О. Гончар).
9. розм. Розташувавши певним чином, прикріпити, пришити і т. ін. де-небудь щось.
На стареньких штанях посадила [мати Сергія] красиву нову латку (Є. Кравченко);
// безос.
– Та вже й посадило той горб [на дорозі], неначе оту гулю на твоїй лисині, куме! (І. Нечуй-Левицький).
10. розм., рідко. Надіти, насадити.
Юрась нічого не відповів, але хвацько посадив капелюха на потилицю і потягнув цигарку (С. Чорнобривець);
Тоня рішуче посадила на носа окуляри і вийшла з роздягальні (В. Собко).
11. перен., розм. Поставити в незручне становище; перемогти в суперечці.
Знала Череваниха, що сказати: так і посадила Шрама, мов горщок од жару одставила (П. Куліш).
12. розм., рідко. Нерозумно витратити гроші на що-небудь; розтринькати.
Коли яка копійка йому трапиться, він її посадить (Ганна Барвінок).
На па́лю (на паль) садови́ти (саджа́ти, сади́ти, збива́ти) / посади́ти (зби́ти) див. садови́ти;
На поса́д саджа́ти (садови́ти) / посади́ти (посадови́ти) див. саджа́ти;
(1) Посади́ти на діє́ту кого – призначити кому-небудь певний режим харчування (звичайно з лікувальною метою).
Лікар каже, що нічого серйозного нема, а просто .. посадив на дієту, казав лежати (Леся Українка);
Суха постать його компаньйона нагадувала Коцюбинському людину, що її лікарі посадили на сувору дієту (Л. Смілянський);
(2) Посади́ти пля́му – забруднити поверхню чого-небудь чимсь.
Жан посадив пляму з сметани на адміральську тужурку (М. Коцюбинський);
(3) Посади́ти сад (парк і т. ін.) – вкопати в землю на певній площі саджанці дерев, кущів і т. ін., щоб з них виріс сад, парк і т. ін.
Біля школи садок учителі з учнями посадили (Остап Вишня);
Ми нові гаї посадим, Щоб земля була весела, Як веселе птаство в лісі, Як веселі дерева (М. Рильський);
(4) Посади́ти (насади́ти) ґу́лю – сильно вдарившись, набити собі ґулю.
– От бісова приземленість людського роду! – пробурчав він незлобиво. – Нема того, щоб вищі одвірки ставити. Отаку ґулю посадив (Ю. Бедзик);
Поводив він себе в класі добре, зате на перерві тільки й чути було скарги, що на малого Дагіля: тому ногу підставив, тому ґулю насадив (Ю. Збанацький);
Сади́ти / посади́ти кво́чку див. сади́ти;
Сади́ти / посади́ти на гауптва́хту див. сади́ти;
Сади́ти (садови́ти) / посади́ти (посадови́ти) на престо́л див. сади́ти.
◇ Взя́ти (посади́ти) на ланцю́г (ланцюги́) див. узя́ти;
Не зна́ти, де (куди́) посади́ти (посадови́ти) див. зна́ти;
(5) Посади́ти за кни́жку кого – примусити когось читати, вчитися;
(6) Посади́ти в кало́шу кого – поставити когось у незручне становище, перевершивши своїми успіхами, результатами тощо.
Аж нетерпеливився [Павлусь] – в класі ще хлопцям розповісти і в дворі теж. От посадить Славку в калошу, задаваку (А. Головко);
– Ну, до вас, бачу, треба підступати у всеозброєнні, а то, чого доброго, в галошу [калошу] посадите, – пожартував комісар дивізіону (М. Ю. Тарновський);
(7) Посади́ти на казе́нні хліба́ (харчі́) кого, заст., ірон. – ув'язнити.
Усі казали: от, чого доброго, Йосипенка посадять на казенні хліба (Панас Мирний);
(8) Посади́ти на ла́ву підсу́дних – передати на розгляд суду;
(9) Посади́ти на ланцю́г – прив'язати кого-небудь ланцюгом, позбавивши волі.
До такого стану довести людину! Посадити на ланцюг без води, без хліба і заставити стріляти у своїх же братів!.. (О. Гончар);
(10) Посади́ти на лід кого – поставити когось у скрутне становище.
– Приймімось, човни попалім, Тогді [тоді] і мусять тут остаться [чоловіки] І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім (І. Котляревський);
Коли б ти кождим [кожним] був стручечком подавився! .. Коли б що тріснув був од його [од нього] живіт, ніж мав оце мене та посадить на лід! (П. Гулак-Артемовський);
(11) Посади́ти на па́лю (кіл) кого – стратити кого-небудь, насаджуючи на загострений кілок.
– Стривай, пане, – сказав Хліб. – Не віддавай мене на ганебну смерть, як пса. Не стріляй .. Звели посадити мене на палю, дай вмерти лицарською смертю, як умерли батько мій і дід (О. Довженко);
Один [запорожець] утопився У Дніпровім гирлі, Другого в Козлові На кіл посадили (Т. Шевченко);
Саджа́ти (сади́ти) / посади́ти (посадови́ти) на стіл див. саджа́ти;
Саджа́ти (садови́ти, настромля́ти і т. ін.) / посади́ти (настроми́ти, насади́ти і т. ін.) на кіл див. саджа́ти;
Сади́ти (садови́ти) / посади́ти на мілину́ див. сади́ти;
Сади́ти (садови́ти) / посади́ти на хліб та (і) [на] во́ду див. сади́ти;
(12) Як на шпи́льки посади́ти – заставити хвилюватися, відчувати тривогу.
Як на шпильки посадив [Роволинський] бідного панотця; зчервонів неборак і каже: – А доїть моя дочка корови, і вівці навіть доїть, і їсти варить (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)