Орфографічний словник української мови

посадити

посади́ти

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. посадити — [посадитие] -аджу, -адиеш; нак. -ди, -д'іт'  Орфоепічний словник української мови
  2. посадити — -саджу, -садиш, док., перех. 1》 Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадити сад. 2》 Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти. || Піднявши, допомогти комусь сісти на що-небудь високе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посадити — ПОСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., кого, що. 1. Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Т.  Словник української мови у 20 томах
  4. посадити — посади́ти 1. посадити ◊ на кі́бель посади́ти → кібель 2. поставити в незручне становище, перемігши в суперечці (м, ср, ст): А файно Настку посадили! Буде знати, як пискувати до старших (Авторка) 3. шк. залишити учня в тому самому класі на другий рік (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. посадити — (-аджу, -адиш) док., кого, на що; мол. Привчити когось до вживання наркотиків. БСРЖ, 464.  Словник жарґонної лексики української мови
  6. посадити — не зна́ти, де посади́ти (посадови́ти) кого і без додатка. Шануючи, поважаючи, дуже люб’язно, прихильно приймати кого-небудь. Що вже раді були йому (Давидові) всі — не знали, де посадити, з чого почати розпитувати та з чого про свої новини розповідати (А.  Фразеологічний словник української мови
  7. посадити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  8. посадити — Посади́ти, -саджу́, -са́диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. посадити — ПОСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., перех. 1. Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  10. посадити — Посади́ти, -джу́, -диш гл. 1) Посадить. Козаченька молодого на ослінці посажу. Чуб. Насип же, матінко, високу могилу, посади, матінко, червону калину. Мет. 95. 2) Засадить. А ми гори посадимо собі виноградом. ЕЗ. V. 242. 3) Истратить попусту.  Словник української мови Грінченка