Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
поселянин —
поселя́нин іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
поселянин —
ПОСЕЛЯ́НИН, а, ч., заст. 1. Поселенець (у 1 знач.). На широких степах селилися поселяни (Іван Ле); Лісу попід Карпатами вистачало. Рубали поселяни дерево, ставили зруби, щоб жити в них, обгороджували полями (з наук. літ.). 2. Селянин.
Словник української мови у 20 томах
поселянин —
ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто оселився у новому, необжитому місці), КОЛОНІ́СТ, ПОСЕЛЯ́НИН заст., ПОСА́ДНИК заст. Поселенці копали землянки з малесенькими віконцями у широкий степ, займали розлогі ниви, в'їдалися в роботу (А.
Словник синонімів української мови
поселянин —
ПОСЕЛЯ́НИН, а, ч., заст. 1. Поселенець (у 1 знач.). На широких степах селилися поселяни (Ле, Україна, 1940, 35); Лісу попід Карпатами вистачало. Рубали поселяни дерево, ставили зруби, щоб жити в них, обгороджували полями (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 94).
Словник української мови в 11 томах