посилати

посила́ти

-аю, -аєш, недок., послати, пошлю, пошлеш, док., перех.

1》 Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати.

|| Передавати на певну відстань повідомлення, концерти і т. ін. якими-небудь засобами зв'язку (по радіо, телебаченню тощо).

2》 Давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати куди-небудь, до когось з певною метою.

|| по кого – що, рідше за ким – чим. Просити покликати кого-небудь чи принести або привезти щось.

|| Давати призначення куди-небудь на роботу.

|| Відряджати куди-небудь із певним завданням. Посилати на смерть. Посилати до школи.

3》 Кидати, метати і т. ін. у певному напрямі.

|| у сполуч. зі сл. куля, снаряд і т. ін. Стріляти в певному напрямку.

4》 розм. Простягати в певному напрямку (руку, ногу); спрямовувати.

5》 перен. Виявляючи своє ставлення до кого-небудь, звертати до нього мову, усмішку тощо. Посилати вітання. Посилати прокльони.

Посилати уклін кому — засвідчувати комусь своє шанування, глибоку повагу в листі або через кого-небудь.

6》 перен. Спрямовувати кудись, на що-небудь (проміння, світло і т. ін.).

7》 перев. кому що, у сполуч. зі сл. доля, Бог і т. ін., перен., розм. Випадати на чиюсь долю; давати, дарувати.

Що Бог послав; Чим Бог послав — те, що є; тим, що є (уживається перев. у традиційних формулах запрошення до столу, частування).

Значення в інших словниках

1. посилати — (давати розпорядження комусь направитися кудись) відсилати, відряджати, відправляти, (групу людей) делегувати.  Словник синонімів Полюги
2. посилати — посила́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. посилати — Слати, висилати, пересилати, надсилати; (телеграму) відбивати, бити; (кого) відряджати; (в науку) віддавати; (м'яч) кидати, метати; (кулі) стріляти; (привіт) передавати, переказувати; (манну з неба) давати, дарувати.  Словник синонімів Караванського
4. посилати — ПОСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЛА́ТИ, пошлю́, пошле́ш, док., кого, що. 1. Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати. Посилаю Вам рекомендованою бандероллю своє оповідання “Пе-коптьор” (М.  Словник української мови у 20 томах
5. посилати — посила́ти: ◊ посила́ти по воду карт. змушувати брати карту у грі в “дурня” (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. посилати — Аю, -аєш, недок., послати, -шлю, -шлеш, док. 1. Сваритись з кимось, різко заявляти про небажання мати будь-які стосунки далі. Хоча не далі як позавчора одного чувака, який не хотів платити їй шалені бабки, вона по п'яні послала на хер (С. Пиркало).  Словник сучасного українського сленгу
7. посилати — посила́ти бі́сики кому. Грайливо дивитися на когось. Меркурій Юхримович непомітно посилав і посилав їй бісики і все пив і пив за красунечку, що справді мала гарний вигин брів (М. Стельмах). посила́ти (всі) громи́ і бли́скавки на кого—що.  Фразеологічний словник української мови
8. посилати — ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
9. посилати — Посила́ти, -ла́ю, -ла́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. посилати — ПОСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЛА́ТИ, пошлю́, пошле́ш, док., перех. 1. Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати. Посилаю Вам рекомендованою бандероллю своє оповідання «Пе-коптьор» (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
11. посилати — Посила́ти, -ла́ю, -єш гл. сов. в. післати и послати, -шлю, -шле́ш, гл. 1) Посылать, послать. Що-неділі до дівчини товариша посилав. Чуб. V. 377. Пішли дурня по раки, а він жаб наловить. Чуб. І. 249. Посилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет.  Словник української мови Грінченка