посилати
посила́ти
-аю, -аєш, недок., послати, пошлю, пошлеш, док., перех.
1》 Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати.
|| Передавати на певну відстань повідомлення, концерти і т. ін. якими-небудь засобами зв'язку (по радіо, телебаченню тощо).
2》 Давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати куди-небудь, до когось з певною метою.
|| по кого – що, рідше за ким – чим. Просити покликати кого-небудь чи принести або привезти щось.
|| Давати призначення куди-небудь на роботу.
|| Відряджати куди-небудь із певним завданням. Посилати на смерть. Посилати до школи.
3》 Кидати, метати і т. ін. у певному напрямі.
|| у сполуч. зі сл. куля, снаряд і т. ін. Стріляти в певному напрямку.
4》 розм. Простягати в певному напрямку (руку, ногу); спрямовувати.
5》 перен. Виявляючи своє ставлення до кого-небудь, звертати до нього мову, усмішку тощо. Посилати вітання. Посилати прокльони.
Посилати уклін кому — засвідчувати комусь своє шанування, глибоку повагу в листі або через кого-небудь.
6》 перен. Спрямовувати кудись, на що-небудь (проміння, світло і т. ін.).
7》 перев. кому що, у сполуч. зі сл. доля, Бог і т. ін., перен., розм. Випадати на чиюсь долю; давати, дарувати.
Що Бог послав; Чим Бог послав — те, що є; тим, що є (уживається перев. у традиційних формулах запрошення до столу, частування).
Значення в інших словниках
- посилати — (давати розпорядження комусь направитися кудись) відсилати, відряджати, відправляти, (групу людей) делегувати. Словник синонімів Полюги
- посилати — посила́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- посилати — Слати, висилати, пересилати, надсилати; (телеграму) відбивати, бити; (кого) відряджати; (в науку) віддавати; (м'яч) кидати, метати; (кулі) стріляти; (привіт) передавати, переказувати; (манну з неба) давати, дарувати. Словник синонімів Караванського
- посилати — ПОСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЛА́ТИ, пошлю́, пошле́ш, док., кого, що. 1. Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати. Посилаю Вам рекомендованою бандероллю своє оповідання “Пе-коптьор” (М. Словник української мови у 20 томах
- посилати — посила́ти: ◊ посила́ти по воду карт. змушувати брати карту у грі в “дурня” (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- посилати — Аю, -аєш, недок., послати, -шлю, -шлеш, док. 1. Сваритись з кимось, різко заявляти про небажання мати будь-які стосунки далі. Хоча не далі як позавчора одного чувака, який не хотів платити їй шалені бабки, вона по п'яні послала на хер (С. Пиркало). Словник сучасного українського сленгу
- посилати — посила́ти бі́сики кому. Грайливо дивитися на когось. Меркурій Юхримович непомітно посилав і посилав їй бісики і все пив і пив за красунечку, що справді мала гарний вигин брів (М. Стельмах). посила́ти (всі) громи́ і бли́скавки на кого—що. Фразеологічний словник української мови
- посилати — ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- посилати — Посила́ти, -ла́ю, -ла́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посилати — ПОСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЛА́ТИ, пошлю́, пошле́ш, док., перех. 1. Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати. Посилаю Вам рекомендованою бандероллю своє оповідання «Пе-коптьор» (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- посилати — Посила́ти, -ла́ю, -єш гл. сов. в. післати и послати, -шлю, -шле́ш, гл. 1) Посылать, послать. Що-неділі до дівчини товариша посилав. Чуб. V. 377. Пішли дурня по раки, а він жаб наловить. Чуб. І. 249. Посилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. Словник української мови Грінченка