1. Фразеологічний словник української мови

посилати

посила́ти бі́сики кому. Грайливо дивитися на когось. Меркурій Юхримович непомітно посилав і посилав їй бісики і все пив і пив за красунечку, що справді мала гарний вигин брів (М. Стельмах).

посила́ти (всі) громи́ і бли́скавки на кого—що. Із роздратуванням, гнівом говорити про кого-, що-небудь; лаяти когось, щось. посила́ти всі гро́ми і бли́скавки на го́лову чию, кому. Марія у своїй кімнаті посилає всі громи і блискавки на голову П’єтро Антонеллі. .. Негідник! Дурень! .. І де були її очі, коли слухала цього пустомолота (М. Слабошпицький).

посила́ти / посла́ти до бі́сового ба́тька (до всіх чорті́в) кого, лайл. Висловлювати в різкій формі своє незадоволення кимсь, небажання спілкуватися з ким-небудь; лаяти когось. — Ти ніколи путнього слова не скажеш! До тебе з ласкою, а ти — з серцем! Тебе просиш, а ти до бісового батька посилаєш! (Панас Мирний); Олександра з злістю шпурляла що було в руках, хрьопала дверима та посилала всіх до всіх чортів (М. Коцюбинський).

сла́ти (засила́ти, присила́ти, посила́ти) / засла́ти (присла́ти) старості́в (люде́й) (за рушника́ми) до кого і без додатка, етногр. Просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків; сватати. Через те, що в них була тільки латка землі, ніхто довго не слав старостів (до Марійки) (М. Стельмах); Зачали парубки засилати старостів до дівчат (Г. Квітка-Основ’яненко); Шепелява Марія зістарілась, посивіла, бо Гнат не присилав старостів (Казки Буковини..); — За півгодини Микита дістав згоду Прісиних батьків, щоб прислати старостів (А. Кащенко). посила́ти за рушника́ми. Я вже двічі посилав До дівчини за рушниками (Т. Шевченко).

(ті́льки) по смерть посила́ти б кого, жарт. Дуже довго хто-небудь виконує певне доручення, прохання і т. ін.; непроворний, повільний, млявий хтось. Коли ось і Демчиха з оковитою…— Ой, жінко,— стріча Демко,— тебе б по смерть посилать, то б нажився чоловік (Марко Вовчок); Ті ж і Горпина з галушками у двох мисках. (Всі:) Чого так довго там барилась? Тебе б тільки по смерть посилати (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посилати — (давати розпорядження комусь направитися кудись) відсилати, відряджати, відправляти, (групу людей) делегувати. Словник синонімів Полюги
  2. посилати — посила́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. посилати — Слати, висилати, пересилати, надсилати; (телеграму) відбивати, бити; (кого) відряджати; (в науку) віддавати; (м'яч) кидати, метати; (кулі) стріляти; (привіт) передавати, переказувати; (манну з неба) давати, дарувати. Словник синонімів Караванського
  4. посилати — -аю, -аєш, недок., послати, пошлю, пошлеш, док., перех. 1》 Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати. || Передавати на певну відстань повідомлення, концерти і т. ін. якими-небудь засобами зв'язку (по радіо, телебаченню тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. посилати — ПОСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЛА́ТИ, пошлю́, пошле́ш, док., кого, що. 1. Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати. Посилаю Вам рекомендованою бандероллю своє оповідання “Пе-коптьор” (М. Словник української мови у 20 томах
  6. посилати — посила́ти: ◊ посила́ти по воду карт. змушувати брати карту у грі в “дурня” (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. посилати — Аю, -аєш, недок., послати, -шлю, -шлеш, док. 1. Сваритись з кимось, різко заявляти про небажання мати будь-які стосунки далі. Хоча не далі як позавчора одного чувака, який не хотів платити їй шалені бабки, вона по п'яні послала на хер (С. Пиркало). Словник сучасного українського сленгу
  8. посилати — ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  9. посилати — Посила́ти, -ла́ю, -ла́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. посилати — ПОСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЛА́ТИ, пошлю́, пошле́ш, док., перех. 1. Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати. Посилаю Вам рекомендованою бандероллю своє оповідання «Пе-коптьор» (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. посилати — Посила́ти, -ла́ю, -єш гл. сов. в. післати и послати, -шлю, -шле́ш, гл. 1) Посылать, послать. Що-неділі до дівчини товариша посилав. Чуб. V. 377. Пішли дурня по раки, а він жаб наловить. Чуб. І. 249. Посилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. Словник української мови Грінченка