посилати

ПОСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЛА́ТИ, пошлю́, пошле́ш, док., кого, що.

1. Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати.

Посилаю Вам рекомендованою бандероллю своє оповідання “Пе-коптьор” (М. Коцюбинський);

Через місяць подає їй Максим низенький поклін, .. посилає грошей, просить, щоб приїхала (Панас Мирний);

Насипали [бійці] лантухи по саму зав'язку, нашвидкуруч надписували зверху, хто кому посилає (О. Гончар);

Олексій дав оправити портрет у рамки за скло і послав при нагоді до матері (П. Куліш);

* Образно. Чорні вишки Баку кров землі посилають у труби (В. Сосюра);

// Передавати на певну відстань повідомлення, концерти і т. ін. якими-небудь засобами зв'язку (по радіо, телебаченню тощо).

Кисню нема, став [пілот] непритомніти. З землі посилають йому команди – не відповідає, нічого не чує (О. Гончар).

2. Давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати куди-небудь, до когось з певною метою.

Знай жінка посила його по усій слободі: біжи туди, достань того, принеси те (Г. Квітка-Основ'яненко);

Тепер він вже мав обов'язки – його посилали пасти корови (М. Коцюбинський);

[Милевський:] Він .. дуже слабий..; лікарі в Крим посилають (Леся Українка);

Правду кажуть: де чорт сам нічого не вдіє, туди бабу пошле (І. Нечуй-Левицький);

Павло просив послати його на фронт, у бригаду Горпищенка (В. Кучер);

// по кого – що, рідше за ким – чим. Просити покликати кого-небудь чи принести або привезти щось.

– Чому сам не прийшов? Ще посилати по тебе... (М. Коцюбинський);

Леся не вийшла вечеряти. Розгорілась і рознемоглась сердешна дівчина, що притьмом мусила Череваниха посилати у хутір до чернечого пасічника по шептуху (П. Куліш);

– Тепер я скажу, – виступив і собі Марко. – Дениса за сметаною не посилати. Того разу, як були на Хрипках, він, доки виліз із погреба, півмакітри випив (Григорій Тютюнник);

Пошли дурня по раки, а він жаб наловить (П. Чубинський);

Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку (І. Нечуй-Левицький);

// Давати призначення куди-небудь на роботу.

Слухняно виконував накази, бо непокірних били палицями в п'яти, ретельно вивчав військову справу, бо бездарних посилали в цех м'яти шкури (Р. Іваничук);

// Відряджати куди-небудь з певним завданням.

– Діло тут просте, ваше благородіє. Отой чорнявий козачок, по-нашому Опанас Грач, недавно їздив до Києва – я його посилав в одній справі – і там у одного дяка читав цю книжицю і все, як є, запам'ятав (Б. Левін).

3. Кидати, метати і т. ін. у певному напрямі.

Коп'є [спис] булатне направляє [Низ], В латинців просто посилає, Сульмону серце пробива (І. Котляревський);

– От там, край очерету, яма, коли б на неї не налучить, – дума він і послав вершу у воду (Панас Мирний);

Ольга Коршунова послала в поле диск (В. Собко);

Послати м'яч у ворота;

// у сполуч. зі сл. куля, снаряд і т. ін. Стріляти в певному напрямку.

Притиснувшись до муру, Шмалько просунув ствол мушкета в нішу, посилаючи туди кулю за кулею (С. Добровольський);

Перша автоматна черга запізнилася, а другої посилати вже не було можливості (В. Козаченко);

Коли майне тінь через подвір'я, він, ретельно цілячись, пошле туди постріл (О. Гончар);

* Образно. Сунуть люди рівними лавами... Іде лава на лаву, посилаючи одна другій олив'яні гостинці, дишучи огнем та димом... (Панас Мирний).

4. розм. Простягати в певному напрямку (руку, ногу); спрямовувати.

Гляне [Чіпка] в куток – бозя дивиться! От став він крадькома до хліба руку посилати, а на образ – все дивиться... Посилає руку, не спускає очей (Панас Мирний);

Черниш, мить подумавши, легким рухом послав ногу в блискуче стремено (О. Гончар).

5. перен. Виявляючи своє ставлення до кого-небудь, звертати до нього мову, усмішку тощо.

Деякі з-за воріт показували кулаки, посилаючи наздогін невиразні лайки (М. Коцюбинський);

Як той сич насуплений, стояв він нарізно всіх, звісивши на груди важку голову, в землю потупивши очі, тільки коли-не-коли з-під насуплених брів посилав на людей грізний погляд... (Панас Мирний);

Вибігає [Лісова], пославши Мелешкові летючий поцілунок (І. Кочерга);

* Образно. Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці своїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання (Леся Українка).

6. перен. Спрямовувати кудись, на що-небудь (проміння, світло і т. ін.).

Онде зірка палає, мов пломінь, Білі хмари круг неї, мов гори, Не до нас посила́ вона промінь. Вона дивиться в інші простори... (Леся Українка);

Ой уже Сула та крутоберега Свої срібні хвилі в Переяслав не посилає (Панас Мирний);

Блідий ранок несміливо зазирнув у вікна. Десь із-за барачних дахів з'явилося сонце і послало сюди свої проміння (А. Хижняк).

7. перев. кому що, у сполуч. зі сл. доля, Бог і т. ін., перен., розм. Випадати на чиюсь долю; давати, дарувати.

Ці високі хвилини війна посилала Орлюкові не так-то вже часто (О. Довженко);

Молю, ридаючи, пошли, Подай душі убогій силу, Щоб огненно заговорила, Щоб слово пламенем взялось, Щоб людям серце розтопило (Т. Шевченко);

[Федора:] Коли б оце справді Бог дощику хоч трохи послав (С. Васильченко);

Послав же Бог йому жінку, мов добру годину: і робити добре з нею, і співати, а милуватися ще краще (М. Стельмах).

Відсила́ти (відправля́ти, посила́ти, надсила́ти) / відісла́ти (відпра́вити, посла́ти, надісла́ти) по́штою див. відсила́ти;

Дава́ти (посила́ти) / да́ти (посла́ти) телегра́му див. дава́ти;

(1) На смерть посила́ти / посла́ти кого:

а) давати кому-небудь дуже небезпечне завдання, виконання якого пов'язане із загрозою для життя.

– І треба ж на смерть посилать чоловіка за таку нісенітницю, – думав Улас, вертаючись додому (І. Нечуй-Левицький);

– Скільки він [генерал] того люду на смерть посилав! – Тут Антоніна мало не заплакала (О. Довженко);

б) давати наказ про страту кого-небудь;

(2) Посила́ти / посла́ти до шко́ли (в нау́ку, рідко по нау́ку) – віддавати вчитися (до школи, до майстра тощо).

Коли Іванові минуло 6 років, батько посилає хлопця до школи, в сусіднє близьке село (М. Коцюбинський);

Село Новобугівка ніколи не мало пристойної школи, та й хлібороби не дуже охоче посилали своїх дітей в науку: “На попа не вивчиться, а п'яниць-писарчуків самі не хочемо” (М. Стельмах);

Зростав Михась. Прийшла година .. І по науку до шевця послали батько й мати сина (В. Сосюра);

(3) Посила́ти / посла́ти на пла́ху – страчувати.

У боротьбі проти короля Кромвель очолив народні маси і діяв дуже рішуче, він .. стратив короля, розправився з його прибічниками, декого послав на плаху (з навч. літ.);

(4) Посила́ти / посла́ти о́чі на кого – що – дивитися на кого-, що-небудь.

Попритихали усі [піщани]; послали очі на шлях... (Панас Мирний);

(5) Посила́ти поцілу́нки – подавати знаки привіту рукою від губ у напрямку до когось.

В кімнаті з'являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей... Тайах із Севом виходять, усміхаючись нам і посилаючи поцілунки (Ю. Яновський);

(6) Посила́ти прокльо́ни кому, чому – проклинати кого-, що-небудь.

Злість душила його за горло, а прокльони, які посилав він усяким законам, що не дають бідним людям спокійно жити, не здіймали важкого каменя з серця, не зменшали злості (М. Коцюбинський);

Осміяний циган зупиняє коня, веде його за повід, сам сміється, посилаючи прокльони своєму коневі, який буцімто зажирів від вівса, зледащів без роботи і тому ледве волочить ноги (М. Чабанівський);

(7) Посила́ти уклі́н кому – засвідчувати комусь своє шанування, глибоку повагу в листі або через кого-небудь.

– Хтомочко, мій дорогий, – продовжує читати Хаєцький... – Посилаємо тобі низенький уклін – від білого лиця до сирої землі... (О. Гончар);

Сла́ти (посила́ти, передава́ти, перека́зувати, присила́ти) / посла́ти (переда́ти, переказа́ти, присла́ти) віта́ння (приві́т, поклі́н і т. ін.) див. сла́ти¹.

◇ Бог (Госпо́дь) смерть дає́ (посила́є) див. Бог;

Дасть (помо́же, пошле́) Бог (Госпо́дь, заст. Біг, Бі) [милосе́рдний] див. Бог;

Куди́ чорти́ не посила́ли див. чорт;

Мо́же б (хоч би) Госпо́дь посла́в див. Госпо́дь;

(8) Посила́ти [всі] громи́ і бли́скавки [на го́лову] на кого – що – говорити про кого-, що-небудь із роздратуванням, гнівом; лаяти когось, щось.

Марія у своїй кімнаті посилає всі громи і блискавки на голову П'єтро Антонеллі. .. Негідник! Дурень! .. І де були її очі, коли слухала цього пустомолота (М. Слабошпицький);

(9) Посила́ти оста́нній приві́т кому – те саме, що Віддава́ти / відда́ти оста́нню ша́ну див. віддава́ти).

Риссю відходили бійці вздовж міських вулиць і, обертаючись в сідлах, посилали останній привіт старому командиру (О. Довженко);

(10) Посила́ти / посла́ти до бі́сового ба́тька (до всіх чорті́в) кого, лайл. – висловлювати в різкій формі своє незадоволення кимсь, небажання спілкуватися з ким-небудь; лаяти когось.

– Ти ніколи путнього слова не скажеш! До тебе з ласкою, а ти – з серцем! Тебе просиш, а ти до бісового батька посилаєш! (Панас Мирний);

Олександра з злістю шпурляла що було в руках, хрьопала дверима та посилала всіх до всіх чортів (М. Коцюбинський);

(11) Посла́ти до бі́са (до чо́рта), лайл.:

а) (кого) вилаяти або прогнати геть когось.

Звичайно, всіх можна послати до біса, а з ким же тоді залишатися? (із журн.);

б) (що) відкинути якусь пропозицію; відмовитися від чогось.

– Що ви можете сказати, крім жалюгідних “так судилося” і “так вийшло”? Але “так судилося” разом з призначенням, фатумом та іншим .. на зразок вроджених ідей, здібностей, характеру, – я вже послав до чорта (В. Підмогильний);

(12) Посла́ти пода́лі (геть, під три чорти́ і т. ін.) кого, лайл. – нечемно, сердито сказати, відповісти комусь.

– А як ішов у гості, то дорогою справив малу нужду .. у скверику за рогом, і послав міліціонера подалі (із журн.);

Дельфіни контактують з людьми. На вимогу науковця Акульчика дістати червінця до получки дельфін Аванс послав його під три чорти азбукою Морзе (А. Крижанівський);

Вербуна .. він зустрів надто холодно і гуляти відмовився, за що той послав його під три чорти і вилив на нього всю свою зневагу (В. Підмогильний);

Пуска́ти (посила́ти) / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) [очи́ма (о́ком)] див. пуска́ти;

(13) [Ті́льки] по смерть [до́бре] посила́ти кого – хто-небудь нездатний швидко виконувати доручення і не баритися (уживається як докір).

Коли ось і Демчиха з оковитою... – Ой, жінко, – стріча Демко, – тебе б по смерть посилать (Марко Вовчок);

– Ну та й забарився ж ти, синашу! Тебе б тільки по смерть добре посилать (І. Нечуй-Левицький);

[Всі:] Чого так довго там барилась [Горпина]? Тебе б тільки по смерть посилати (М. Кропивницький);

Чим (що) Бог посла́в див. Бог;

Як дасть (пошле́) Госпо́дь див. Госпо́дь.