посміятися

посмія́тися

-іюся, -ієшся, док.

1》 з кого – чого, рідко над ким – чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь.

|| Учинити наругу над ким-небудь.

2》 перев. без додатка. Сміятися якийсь час.

|| Сміятися доволі, досхочу; попосміятися.

Значення в інших словниках

1. посміятися — посмія́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посміятися — ПОСМІЯ́ТИСЯ, ію́ся, іє́шся, док. 1. з кого – чого, рідко над ким – чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. – Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною... (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. посміятися — ВИ́СМІЯТИ (піддати когось, щось насмішці, критиці), ОСМІЯ́ТИ (ОБСМІЯ́ТИ), НАСМІЯ́ТИСЯ, ПОСМІЯ́ТИСЯ з кого-чого, рідше — над ким-, чим, ЗАСМІЯ́ТИ розм., ОСМІШИ́ТИ діал. — Недок.: висмі́ювати, осмі́ювати (обсмі́ювати), осмі́шувати.  Словник синонімів української мови
4. посміятися — Посмія́тися, -мію́ся, -міє́шся з кого, з чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. посміятися — ПОСМІЯ́ТИСЯ, ію́ся, іє́шся, док. 1. з кого — чого, рідко над ким — чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. — Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною… (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
6. посміятися — Посміятися, -сміюся, -єшся гл. Посмѣяться. Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з тебе, дурню, аби посміяться. Чуб. V. 176.  Словник української мови Грінченка