посміятися
посмія́тися
-іюся, -ієшся, док.
1》 з кого – чого, рідко над ким – чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь.
|| Учинити наругу над ким-небудь.
2》 перев. без додатка. Сміятися якийсь час.
|| Сміятися доволі, досхочу; попосміятися.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посміятися — посмія́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посміятися — ПОСМІЯ́ТИСЯ, ію́ся, іє́шся, док. 1. з кого – чого, рідко над ким – чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. – Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною... (Г. Словник української мови у 20 томах
- посміятися — ВИ́СМІЯТИ (піддати когось, щось насмішці, критиці), ОСМІЯ́ТИ (ОБСМІЯ́ТИ), НАСМІЯ́ТИСЯ, ПОСМІЯ́ТИСЯ з кого-чого, рідше — над ким-, чим, ЗАСМІЯ́ТИ розм., ОСМІШИ́ТИ діал. — Недок.: висмі́ювати, осмі́ювати (обсмі́ювати), осмі́шувати. Словник синонімів української мови
- посміятися — Посмія́тися, -мію́ся, -міє́шся з кого, з чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посміятися — ПОСМІЯ́ТИСЯ, ію́ся, іє́шся, док. 1. з кого — чого, рідко над ким — чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. — Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- посміятися — Посміятися, -сміюся, -єшся гл. Посмѣяться. Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з тебе, дурню, аби посміяться. Чуб. V. 176. Словник української мови Грінченка