посміятися
ВИ́СМІЯТИ (піддати когось, щось насмішці, критиці), ОСМІЯ́ТИ (ОБСМІЯ́ТИ), НАСМІЯ́ТИСЯ, ПОСМІЯ́ТИСЯ з кого-чого, рідше — над ким-, чим, ЗАСМІЯ́ТИ розм., ОСМІШИ́ТИ діал. — Недок.: висмі́ювати, осмі́ювати (обсмі́ювати), осмі́шувати. Вони (козаки) зразу ж почали вигукувати, хто що прирозумів, намагаючись якнайдошкульніше висміяти противників (П. Панч); Сиди ж один, поки надія Одурить дурня, осміє... Морозом очі окує (Т. Шевченко); Нехай вибачить, я не хотіла його вразити, ні насміятися над його вірою, коли то вже віра (Леся Українка); О Боже мій милий! Пошли ж ти їй долю, — вона молоденька; Бо люде чужії її засміють (Т. Шевченко). — Пор. насміха́тися.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посміятися — посмія́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посміятися — -іюся, -ієшся, док. 1》 з кого – чого, рідко над ким – чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. || Учинити наругу над ким-небудь. 2》 перев. без додатка. Сміятися якийсь час. || Сміятися доволі, досхочу; попосміятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посміятися — ПОСМІЯ́ТИСЯ, ію́ся, іє́шся, док. 1. з кого – чого, рідко над ким – чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. – Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною... (Г. Словник української мови у 20 томах
- посміятися — Посмія́тися, -мію́ся, -міє́шся з кого, з чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посміятися — ПОСМІЯ́ТИСЯ, ію́ся, іє́шся, док. 1. з кого — чого, рідко над ким — чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. — Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- посміятися — Посміятися, -сміюся, -єшся гл. Посмѣяться. Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з тебе, дурню, аби посміяться. Чуб. V. 176. Словник української мови Грінченка