пострибати

постриба́ти

-аю, -аєш, док.

1》 Почати пересуватися стрибками; підстрибуючи, попрямувати кудись.

2》 Стрибати якийсь час.

|| тільки майб. ч., перев. у сполуч. зі сл. у мене, у нас, розм. Уживається як погроза.

3》 Зістрибнути з чого-небудь або скочити на щось (про всіх чи багатьох).

Значення в інших словниках

1. пострибати — постриба́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пострибати — ПОСТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Почати пересуватися стрибками; підстрибуючи, попрямувати кудись. Замахала [Марина], Неначе крилами, руками, І пострибала через двір У поле, виючи, мов звір (Т. Шевченко); Пострибала зайчиха підживитись (О.  Словник української мови у 20 томах
3. пострибати — Постриба́ти, -ба́ю, -ба́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. пострибати — ПОСТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Почати пересуватися стрибками; підстрибуючи, попрямувати кудись. Замахала [Марина], Неначе крилами, руками, І пострибала через двір У поле, виючи, мов звір (Шевч., II, 1963, 121); Пострибала зайчиха підживитись (Коп.  Словник української мови в 11 томах
5. пострибати — Постриба́ти, -ба́ю, -єш гл. Поскакать, попрыгать. Пострибала через двір. Шевч. 522.  Словник української мови Грінченка