постривати

пострива́ти

-аю, -аєш, док.

1》 Почекати.

2》 тільки наказ. сп. Уживається як застереження, щоб відвернути кого-небудь від небажаних, нерозсудливих дій, вчинків, або як прохання перестати робити чи говорити що-небудь.

|| Виражає заперечення, незгоду з ким-, чим-небудь.

|| Уживається як нахваляння, погроза.

Значення в інших словниках

1. постривати — пострива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. постривати — ПОСТРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Почекати. – Постій, чумак, постривай, Шляху в людей розпитай, Гей-гей, чи не заблудивсь? (з народної пісні); Петро мій після обід хотів іти додому, так Кирило Тур придержав його да й каже: – Постривай, брате, і я поїду (П.  Словник української мови у 20 томах
3. постривати — ПОСТРИВА́Й (ПОСТРИВА́ЙТЕ) (ужив. як застереження, заперечення, погроза тощо), ПОЧЕКА́Й (ПОЧЕКА́ЙТЕ), ЗАЖДИ́ (ЗАЖДІ́ТЬ), ПОСТІ́Й (ПОСТІ́ЙТЕ) розм. рідше, ПОТРИВА́Й (ПОТРИВА́ЙТЕ) заст.  Словник синонімів української мови
4. постривати — Пострива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. постривати — ПОСТРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Почекати. — Постій, чумак, постривай, Шляху в людей розпитай, Гей-гей, чи не заблудивсь? (Нар. лірика, 1956, 70); Петро мій після обід хотів іти додому, так Кирило Тур придержав його да й каже: — Постривай, брате...  Словник української мови в 11 томах
6. постривати — Пострива́ти, -ва́ю, -єш гл. Подождать, погодить. З якої речі? Постривайте! Озвався сивий дід. Гліб. Постривай бо, не сунься поперед батька в пекло. Левиц. І. 102.  Словник української мови Грінченка