посукати

посука́ти

посукаю, посукаєш і посучу, посучиш, док., перех.

1》 Звити, скрутити, сплести разом.

|| Зсукати все чи багато чого-небудь.

2》 Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.).

|| Зробити, виготовити (свічки).

Значення в інших словниках

1. посукати — посука́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посукати — ПОСУКА́ТИ, посука́ю, посука́єш і посучу́, посу́чиш, док., що. 1. Звити, скрутити, сплести разом; // Зсукати все або багато чого-небудь. 2. Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.). – Чом ти, козаче, поводів не маєш..?...  Словник української мови у 20 томах
3. посукати — ПОСУКА́ТИ, посука́ю, посука́єш і посучу́, посу́чиш, док,, перех. 1. Звити, скрутити, сплести разом; // Зсукати все або багато чого-небудь. 2. Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.). — Чом ти, козаче, поводів не маєш..?...  Словник української мови в 11 томах
4. посукати — Посукати, -ка́ю, -єш, и -сучу, -чиш гл. 1) Ссучить (во множествѣ). Чом ти, козаче, поводів не маєш? Ой як не маєш, я ж би ті посукала. Чуб. V. 391. Із його сала свічі посукала. Чуб. V. 1072.  Словник української мови Грінченка