посукати

ПОСУКА́ТИ, посука́ю, посука́єш і посучу́, посу́чиш, док,, перех.

1. Звити, скрутити, сплести разом;

// Зсукати все або багато чого-небудь.

2. Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.).

— Чом ти, козаче, поводів не маєш..? Ой як не маєш, а я ж би ті [тобі] посукала (Чуб., V, 1872, 391);

// Зробити, виготовити (свічки).

Із його сала свічі посукала [пані] (Чуб., V, 1872, 1072).

Значення в інших словниках

1. посукати — посука́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посукати — посукаю, посукаєш і посучу, посучиш, док., перех. 1》 Звити, скрутити, сплести разом. || Зсукати все чи багато чого-небудь. 2》 Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.). || Зробити, виготовити (свічки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посукати — ПОСУКА́ТИ, посука́ю, посука́єш і посучу́, посу́чиш, док., що. 1. Звити, скрутити, сплести разом; // Зсукати все або багато чого-небудь. 2. Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.). – Чом ти, козаче, поводів не маєш..?...  Словник української мови у 20 томах
4. посукати — Посукати, -ка́ю, -єш, и -сучу, -чиш гл. 1) Ссучить (во множествѣ). Чом ти, козаче, поводів не маєш? Ой як не маєш, я ж би ті посукала. Чуб. V. 391. Із його сала свічі посукала. Чуб. V. 1072.  Словник української мови Грінченка