посудомлений
ПОСУДО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посудо́мити.
*Образно. На вітряній горі навіть не добрати, чого більше: рудої глини чи гострого сірого каміння, змішаного з глиною, і де росту ніщо тут не бралося, росло якесь абищо і чортзна-що, щось колюче й кострубате, щось посудомлене й нетривке (Загреб., Шепіт, 1966, 17).
Словник української мови (СУМ-11)